Двері приватного ліфта зачинилися. У холі залишилися адміністраторка, охоронець і кілька співробітників, які ще хвилину тому сміялися з Лілії. Ніхто не промовив ані слова. На двадцять третьому…

…і ти зрозумієш, чому вони боялися не моєї хвороби. Вони боялися того, що я пам’ятала. Я витягнув синю папку з-під банок. Вона була важкою, хоча всередині лежали…

Максим витягнув із кишені телефон. — Я знайшов її вісім місяців тому. Не випадково. Я шукав сам. Андрій зблід. — Максиме, не роби дурниць. — Дурниць? —…

— Не только с вашего. Я перестала дышать. — Что это значит? Управляющий понизил голос: — Ваша мать пыталась получить доступ к ещё одному счёту. Счёту, открытому…

Вона привезла новонароджених близнюків до моєї лікарні лише для того, щоб побачити, як я зламаюся, переконана, що нарешті змусить мене визнати: я ніколи не була гідна її…

Дверная ручка повернулась медленно, с тихим металлическим скрипом. Галина Ивановна даже отступила на шаг. Но в дверях оказался не Сергей. На пороге стоял нотариус — высокий, сухой…

О 6:12 ранку адвокат зателефонував знову. — Олено, є проблема. Але, думаю, вам краще почути все зараз. Я повільно сіла на лікарняному ліжку. Від цього руху біль…

…«Зафіксувати особу потерпілої. Це суддя Коваленко. І ніхто не має права торкатися її чи дітей без її дозволу». Пані Левчук завмерла. Вона дивилася на мене так, ніби…

— Мамо, що ти дала Назару? Лариса зблідла. Не від слів сина. Від того, як він їх сказав. Андрій за роки роботи фельдшером бачив людей у різних…